Незатишно в зв"яленім літі,
Прогіркли стежки полином,
А наші два серця повиті
Квітневого вітру крилом.
В усьому якась таємниця,
Напливи й відпливи жалю,
І стан, що й у снах не насниться,
Так,наче я вперше люблю.
Літаю,дивуюсь,радію...
Спить, вартий відчаю, поріз.
Люблю і усим володію -
До болю, до щастя, до сліз.
***
© Copyright: Тамара Севернюк, 2012
Свидетельство о публикации №112101801152
Свидетельство о публикации №112101801152
Рецензии