чекаю день коли ромашками засиплеш,
мої вірші як істину приймеш.
коли й мені хоча б один напишеш,
та так, що навіть не заснеш.
чекала я й чекати буду далі.
та дякую вам, любі, що дожили,
щоб знову взяла ручку я в пеналі
і почуття на аркуші пролила.
тримає мене музика на світі,
тримаєш й ти,хоч руку не простяг.
ось я повідала у своєму "звіті",
що випнула іржавий з серця цвях.
тепер я начебто весела та щаслива,
тепер все буде краще ніж О'kаy.
дякую вам, друзі, бо важлива
для мене посмішка таких людей.
все буде краще нiж Оkаy
© Copyright: Анастасия-Петровская, 2012
Свидетельство о публикации №112101709529
Свидетельство о публикации №112101709529
Рецензии