Так мені страшно,що вже не боюсь,
Віє вітрець суцільний.
Тяжко співати у вільнім раю,
Де ти від всього вільний,
Де - ані вуха,ні ока де,
/Хоч би якийсь Іуда.../.
Навіть,як щезнеш - ніхто не знайде,
Бо і шукать не буде.
Тайна потреби - потрібним буть,
Спрага вогню - пожежі...
Вій , вітерець! Пересіюй суть!
Істина волі - межі.
***
© Copyright: Тамара Севернюк, 2012
Свидетельство о публикации №112101700935
Свидетельство о публикации №112101700935
Рецензии