Цей царський світ давненько вже не царський,
І невідомо, хто ми в ньому нині.
Не в тому річ... Землі бракує ласки,
Тепла й любові, як малій дитині.
Вже т о й світ шле пекельні телеграми,
Земля хрипить незбулим й непрожитим.
Летять вітри пустельні над ярами,
Серця тріпочуть вигорілим цвітом.
Забиті в прірву і хрести ,і зорі.
На тлі Голгофи - гульбища трикляті.
Земля. І - ви.І лози днів прозорі...
І я несу вам думи нерозп"яті.
***
© Copyright: Тамара Севернюк, 2012
Свидетельство о публикации №112101700891
Свидетельство о публикации №112101700891
Рецензии