Вершниця
Якось літом, чи зимою,
Випадково? Мабуть ні,
Я зустрінувся з тобою,
Кінь буянив у мені.
Ти майстерно осідлала
Молодого скакунця,
Як навіжена літала,
Карколомно, до кінця.
Наче вершниця в поході,
Ти не злазила з сідла,
Видко кінь був до вподоби,
Як старій Язі мітла.
Ти все вйокала губами
І держалась за узду,
Хай останеться між нами,
Я любив твою їзду.
Як сурмач в ріжок сурмила,
Зазивала до ходи,
Де у тебе брались сили,
Гарцювать туди-сюди?
Як бува коли зустріну,
Красну дівку на коні,
В думи вершниця та лине,
Пал являється в мені.
Де та любця тепер скаче?
Чи сідлає жеребця?
Побажаю їй удачі
І найкращого кінця.
Вершниця
© Copyright: Микола Паламарчук Червень, 2012
Свидетельство о публикации №112101708639
Свидетельство о публикации №112101708639
Рецензии