До тебе так тісно мені не було ні з ким.
Зірватись скаженим птахом у безкрай неба -
й до тебе,
поки вітри не обламали крил
і ти не ізник у лісах моєї уяви.
Далеко десь там ти і я зі своїм "тут" -
зарадити навіть собі бракує погоди.
А сходи
до мого спокою - слизький спрут -
ступай обережно. Місто на зло дощує.
І, можна, як моє "тут" розділимо рівно навпіл,
я стану твоїм теплом, а ти моїм тлом і тілом?
Крила
можна ремонтувати, а можна пропити в кнайпі,
якщо більше не доведеться тебе шукати.
Дощуйе
© Copyright: Мария Лихошерстова, 2012
Свидетельство о публикации №112101706566
Свидетельство о публикации №112101706566
Рецензии