Обіпрись на мою печаль,
Не поколешся,хоч - стерня.
Я сама запрягла коня,
Осідлай його і - прощай.
Врешті,може і це любов:
Розлучитися. На віки.
...Простягни мені тінь руки,
Як почуєш моє "Агов!"
Не почуєш, я не звиню.
Воля має свої права.
Не ловись на мої слова,
На принадливу їх блешню.
Не ловися!/Як мерзне кров.../
Не ловися! / О,як болить.../
Божевілля - тебе любить,
Горе - кликать. Мовчу. /Агов!../
Натура
© Copyright: Тамара Севернюк, 2012
Свидетельство о публикации №112101700513
Свидетельство о публикации №112101700513
Рецензии