Богдана Синюк-Хват Спасибо, что задуматься застави

Моя подяка, що замислитись примусив:
У чому  сенс життя,  як  вже скінчились дні.
Життя – без правил гра, чи щось у цьому дусі.
Щож, помилилась я. Так ти пробач мені.

У вотчину твою я вдерлася, як вітер.
Мене не звав ти,  та й не треба я тобі.
Тут, всупереч біблійному завіту,
Шукала лЮбого, кумира я собі.

А дні бігуть... Помилка, ще помилка…
Аж раптом, наче із плечей спада гора.
Моє обличчя прикраша усмішка гірка –
Загралась все ж... Завершувать пора!...

**********************************

Спасибо, что задуматься заставил
Над смыслом жизни на исходе дня.
А жизнь...  Увы, она игра без правил.
Так, что ошиблась. Ты прости меня.
 
Я вторглась в твою вотчину, как ветер
Не званной и не нужной для тебя,
Здесь,  вопреки библейному завету,
Искала я  кумира для себя
 
А дни бегут, ошибка за ошибкой...
И вдруг, как будто с плеч сошла гора…
Смотрю я на себя теперь с улыбкой,
Ведь заигралась. Прекращать пора!