Ганна Осадко. Операционная

           - Всё будет хорошо, не беспокойтесь.С Богом,-
             санитарка в белом халате лихо катит железную штуку
             на которой лежит пациент Н
            (я-ты-он-она-они и так далее)
             ногой открывает двери операционной,
             десять-девять-восемь глубже дышите -семь,
             над пациентом склонились хирург, потолок,ангел,анестезиолог:
             Скальпель! Ножницы!Зонд! Зажим! Эластичный жом!
             Ранорасширитель!!!
             Вы слышите - расширитель!
             Шире!
             Мы теряем его!

            
             Как мёртвый спит пациент Н. и ничего не видит.
             Но сверху им видно всё, как в стёклышке чистом...
             Шастает кровь по сосудам-артериям-венам - своя дорога у каждой,
             сердце сжимается, и разжимается, и сжимается снова,
             как маки в стерильный кювет падают тампоны,
             вылетают с болью остатки болезни как белые голуби,
             в широко распахнутое небо...
             А пациенту Н. теперь  только жить да жить - слава хирургу и Богу,
             и снова
             набивать себе шишки -
             когда ты здоров, жить легко и интересно.
             Он через год не вспомнит свои похмельные муки
             выхода из наркоза
             и, пережив межсезонье стационара,вычеркнет всё из памяти
             здорового нового тела:
             Жить
             да
             Жить_
             d e l e t e!


          ...а однажды, в понедельник под утро, тебе приснится тот ангел,
             что за компанию мучил твоё страждущее тело...
             и расскажет,
             что твоя распрекрасная жизнь на офигенной этой планете
             Дорогой пациент Н.
             это плановая операция,болезненная и нужная,
             над твоей бессмертной душой,
             чтобы мог ты и дальше жить,
             Жить
             да
             Жить
             в этой прекраснейшей из Галактик номер 517 -
             ты её видел когда-то в планетарии на "Олимпийской"...

                Я сохранил сбой : "распахнутое" вместо "раскрытое", и      "страждущее"    

*   *   *


                операцiйна
 
               
                Ганна Осадко

– Не хвилюйтеся, все буде добре. З Богом, –
Санітарка у білому хвацько котить поперед себе залізну штукенцію,
На якій лежить пацієнт N
(я_ти_він_вона_вони_тощо),
Ногою штовхає двері операційної,
Світло лине за вінця, виходить із берегів,
Десять_дев'ять_вісім_дихайте глибше_сім,
Над хворим схиляються стеля, хірург, ангел, анестезіолог:
Скальпель! Ножиці! Зонд! Затискач! Еластичний жом!
Ранорозширювач!!!
Я сказав – ранорозширювач!
Ширше!
Ми втрачаєм його!

Пацієнт N спить, як мертвий, і нічого не бачить.
Але їм згори видно усе, як у шибці чистій...
Швендяє  кров по судинах_артеріях_венах – кожна своїм шляхом,
Серце стискається, і розстискається, і стискається знову врешті,
Ватні тампони, як маки, падають на долівку стерильну,
Рештки хвороби разом із болем летять, ніби гулі білі,
У небо розчахнуте,
а пацієнтові N ще жити і жити, слава хірургу і Богу,
і набивати нові ґулі,
бо життя таке довге-цікаве, коли здоровий,
бо за рік не згадаєш, що вихід з наркозу – похмільна мука,
бо, перебувши важке міжсезоння стаціонару,
викреслиш все із пам'яті хворої,
із тіла нового, здорового:
жити і жити,
delete!

... а якогось понеділкового ранку ангел отой присниться,
Що в компанії_із мучив  стражденне  тіло...
І розкаже,
Що життя твоє розпрекрасне на цій офігенній планеті,
Дорогий пацієнте N,
То  планова операція на безсмертну твою душу,
Болісна і потрібна,
Аби міг ти надалі  жити
Жити
І
Жити
У цій найкращій Галактиці номер 517,
Яку бачив колись в планетарії на «Олімпійській»....


© Copyright: Ганна Осадко, 2012
Свидетельство о публикации №11204070185