Спокій - це вечірнє море, упокорене Місяцем, упокорене зорями.
Це - гармонія. Чуєш її вібрації? Цей ось ритм, що пронизує гравій, траву, кров твою і мою.
Шелестіння стручків на акації. Цок-цок-цок каштанів об камінь бруку,
стертого поколіннями ніг.
Ніжність, ласка літеплом горнеться, омиває стражденні руки.
Ти боїшся питання "чи любитимеш ти мене довго, так довго, що не стачить життя?"
Ти мовчиш. Те мовчання Будди
будить море питань немовлених.
Буде ніжність з тобою, буде ласка, що лоскочуть горло та очі.
І покотяться горошинки сліз. І душа стане легкою і світитиметься золотим сяйвом.
P.S.
Хтось називає його любов`ю, хтось агапе, а ми коханням...
Cпокiй, нiжнiсть, кохання
© Copyright: Валео Лученко, 2012
Свидетельство о публикации №112101609669
Свидетельство о публикации №112101609669
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.