Море дихає повільно, мов дитина,
Хвилі лагідної відчуваю дотик.
І не зчулась, як сплила година,
Позабула всі свої турботи.
Ти мені подарувало радість,
І легку засмагу, і зітхання.
Пустотливого кохання щирість,
Та легке, сумне розчарування.
Дуже скоро звідси я поїду,
Сум, та розпач заберу з собою.
Пом'ятати кожну хвильку буду,
До нестями сумувати за тобою.
Море
© Copyright: Надежда Старостина-Котенко, 2012
Свидетельство о публикации №112101609011
Свидетельство о публикации №112101609011
Рецензии