вiдтворюй музику жiночу
що у струмках волосся
оніміли
такі глибокі очі
що не знайду себе
у задзеркаллі
мила
заповнений тобою
неначе неопалим цвітом
запалений передчуттям грози
ще небувалий вітер
вдихаю місячну тебе
нічим не вкриту
невідгорілу
і прислухаюсь до небес
до рухів невагомих тіла
згорай і опадай
твори
відтворюй музику жіночу
у небо
падай догори
і возноси додолу
хочу
з нічних метеликів наш рай
серцебиття
ґноти шпилясті
так мало
треба для життя
клітину щастя
15 Жовтня 2012
Свидетельство о публикации №112101507484
невагомість
пірнемо в неї
втративши себе
і так багато віднайти натомість
і янголами падати з небес
і знов під хмари
тільки журавлями
а в надрах
прокидатися вулканом
і вогняною лавою зминати
всі заборони… перепони…
і нестямно
в світ інший вирватись…
а може, в потойбічність?..
там випадати краплями роси
у той старезний океан космічний
де тонуть
всі епохи
і часи
мене торкнись…
пірнай під мою шкіру
іди…
незрячим в дивні відчуття
цілуй
і падай
як в глибоку прірву…
рай?
це не рай…
…оце і є життя
Мені, чомусь, здалося дуже схожим
тільки у Вас чоловічий варіант)
Сподобалось дужечки))
Брия-Натали 18.10.2012 20:31 Заявить о нарушении
Таки ці вірші перекликаються і десь знаходять спільну точку Джі.
Дуже близьке... щось що ероточить...
Дякую!
Ніжно,
ЛЮ
Юрий Лазирко 18.10.2012 22:06 Заявить о нарушении
http://stihi.ru/2010/02/23/6391
:)
Юрий Лазирко 19.10.2012 00:14 Заявить о нарушении