вiдтворюй музику жiночу

такі безрадні руки
що у струмках волосся
оніміли

такі глибокі очі
що не знайду себе
у задзеркаллі

мила

заповнений тобою
неначе неопалим цвітом
запалений передчуттям грози
ще небувалий вітер

вдихаю місячну тебе
нічим не вкриту
невідгорілу
і прислухаюсь до небес
до рухів невагомих тіла

згорай і опадай
твори
відтворюй музику жіночу
у небо
падай догори
і возноси додолу

хочу

з нічних метеликів наш рай
серцебиття
ґноти шпилясті
так мало
треба для життя
клітину щастя

15 Жовтня 2012


Рецензии
сьогодні нас чекає…
невагомість
пірнемо в неї
втративши себе
і так багато віднайти натомість
і янголами падати з небес
і знов під хмари
тільки журавлями
а в надрах
прокидатися вулканом
і вогняною лавою зминати
всі заборони… перепони…
і нестямно
в світ інший вирватись…
а може, в потойбічність?..
там випадати краплями роси
у той старезний океан космічний
де тонуть
всі епохи
і часи
мене торкнись…
пірнай під мою шкіру
іди…
незрячим в дивні відчуття
цілуй
і падай
як в глибоку прірву…

рай?
це не рай…
…оце і є життя

Мені, чомусь, здалося дуже схожим
тільки у Вас чоловічий варіант)

Сподобалось дужечки))

Брия-Натали   18.10.2012 20:31     Заявить о нарушении
Просто знакомито, Наталі.
Таки ці вірші перекликаються і десь знаходять спільну точку Джі.
Дуже близьке... щось що ероточить...
Дякую!
Ніжно,
ЛЮ

Юрий Лазирко   18.10.2012 22:06   Заявить о нарушении
ероточить... треба запам'ятати)

Брия-Натали   18.10.2012 22:34   Заявить о нарушении
ероточить десь тут теж:
http://stihi.ru/2010/02/23/6391
:)

Юрий Лазирко   19.10.2012 00:14   Заявить о нарушении