Я там, де не світить сонце –
Ховаю себе за штори.
Я там, де не чути звуків –
Складаю свої пісні.
Я там, де панує тиша –
Сміюсь і читаю вголос.
Я там, де кипить робота –
Чекаю на вихідні.
Я там, де чекають літа –
Твоя і на диво вільна,
Занурена подумки в осінь,
Закутана в теплий шарф.
Я там, де не вміють жити,
Марнують і дні, і ночі,
І в мене лиш купка віршів
І мій незбагненний шарм.
Можливо, я неможлива –
Я знаю, зі мною важко.
Я знаю про себе дещо,
Це дещо складне, повір.
Можливо, я просто щаслива,
Порожня, неначе пляшка,
Спустошена через те, що
Все вилила на папір…
14.10.2012
Я там, де не св тить сонце
© Copyright: Маргарита Олейник-Локай, 2012
Свидетельство о публикации №112101500424
Свидетельство о публикации №112101500424
Рецензии