Кому я віддам свою тугу, кому?
Ніхто її взяти не схоче.
Чому стало важко на серці.чому,
Сльоза набігае на очі...
Ледь сонечко зійде, я вийду на шлях,
Візьму лиш з собою надію.
Високі тополі над шляхом шумлять,
То плаче душа.то радіе....
У кожного доля своя на віку,
Моя-то гора.то долина,
Чи ти залишила, назавжди в садку,
Мою на Вкраїні хатину?
І плаче душа, бо не знае вона,
Що туга на серці віщуе?
Покликала шляхом мене чужина,
Де плач мій ніхто не почуе.
Чужина
© Copyright: Лисняк Лидия, 2012
Свидетельство о публикации №112101504187
Свидетельство о публикации №112101504187
Рецензии