Дзвінок на мобілу залишив на згадку біль.
Мій повний контроль – як ілюзія вічного раю.
Усі його хочуть знайти, та його немає,
Й мне обіймають лиш тіні широких крил.
Мій янгол, ти де? Я так вірю у твій прихід!
По білому білим, загубленим крилам тяжко.
Дзвінок на мобілу, шість струн і порожня пляшка.
Заплаканий янгол поволі іде на схід.
Чужа запальничка, на щастя дрібні в гаманці.
Дивлюся на іскру, на світло в кінці тунелю.
Стискаю її, вже готова іти за нею,
Та тільки вона погасає в моїй руці.
Німий світлячок, що хотів лиш тепла долонь.
Чужа запальничка, самотність і ночі пустеля.
А де ходить той, кому бути моїм Прометеєм,
Дивитись крізь хмари і красти в людей вогонь?..
26.08.2008
Дзв нок на моб лу залишив на згадку б ль
© Copyright: Маргарита Олейник-Локай, 2012
Свидетельство о публикации №112101500377
Свидетельство о публикации №112101500377
Рецензии