Про кума олiгарха

Маєток в кума з мерседесом
Вродлива жінка молода
Живуть обоє з інтересом
І все обходить їх біда.

Шикує кум давно грошима
П’є віскі, ром і коньяки
Душа його непогрішима
Людям розповідає він байки.

Як наживав своє багатство,
Добро все працею нажив,
А що говорять – це нахабство
Усі роки він «чесно» жив.

«Жінки плітки свої розносять
Про мене й жінку без кінця
І лізуть все куди не просять,
Не боячись лайливого слівця.»

В людей не стало милосердя
Тільки «зелені» в голові
Чого не скажеш з пересердя
Як не крути, а ми праві.

Все між собою розділили
Хіба тепер їм до людей?
А нам залишили лиш вили
І жменю кинули грошей.

І виживайте хто як вміє
Тепер свободи через край
Лише тупий не розуміє
Що він попав уже у рай.

Одні в раю другі в неволі
Багато літ так живемо
На чужині шукають долі
І попадають там в ярмо.

Щоки надув бровами водить
Своїх кумець не пізнає
В селі з поважним видом ходить
Через плече на всіх плює.

Тепер він нас усіх повчає
Як нам у світі треба жить
Говорить, як словами грає
Других не чує у цю мить.

Забув про матір і родину
Роз’ївся, став мов бегемот
Уже дивно не гне він спину
Йому всі заглядають в рот.

Нам з кумом треба щось робити
Бо він ведеться мов «святий»
І не дає нам краще жити
Кумець тепер зовсім другий.

Не треба, кум, гнівити Бога
Він не простить тобі гріхи
В моїй душі якась тривога
Не знаю як розповісти.

Мені, кум, не везло ніколи
Як не старайся – ти ніхто
Не заздрю, куме, я нікому
Мабуть в житті не повезло.

Стоять куми і розмовляють
Колись ріднішими були
Один другому байки заливають
Згадали як колись первак пили.

Давай Іване вип’ємо по чарці
І досить про погане говорить
Проїдемось з тобою на бідарці
Щоб цікавіше стало жить

І сміх і гріх про це писати
Проблеми нам не обійти
Про цю історію згадати
Щоб гідно шлях життя пройти.