На стіні висять твої світлини –
Дивишся на мЕне ти скрізь скло,
А твоє волосся, як вітрила –
Віє вітер, уривається в вікно…
Ти смієшся з тих світлин, та мЕні сумно,
Боляче у серці щось тремтить…
Де ти, моя гарна, де розумна?
Де ти зараз, у цю саме мить?
Може в тому є моя провина,
Що нас двох так роз`єднало скло?
Ти моя кохана, ти – єдина!
Хай тебе обІйдуть біди й зло!
На стене
© Copyright: Георгий Олегович Хват, 2012
Свидетельство о публикации №112101511252
Свидетельство о публикации №112101511252
Рецензии