Богдана синюк-хват ожидание

Не спиться… Зоре-місяць тонкий
Клинком сталевим небо протика.
Стою одна близ темного вікна
Збентежено гризу скоринку хліба…

А тебе все нема і туга крає душу.
До звуків міста прислухаюся нічного.
Я сильная, боятися не мушу.
Та зараз хочу так того клинка міцного.

Нестерпної щоб враз позбутись муки –
Очікування… є хіба страшніше!?...
І ніч глуха... Та ось я чую стукіт…
Твої то кроки…ближче все, бистріше…

Бігу до тебе, швидче двері навстіж.
Сліз як не було. Досить серце, стій!...
«Привіт, мій милий! Будеш їсти кашку?
Овсянку, як ти любиш дорогий?»...

*****************************************

Не спится. Тонкая луна
Стальным клинком пронзает бездну неба
Стою одна у тёмного окна
И от волнения грызу кусочек хлеба
 
Тебя всё нет и смута гложет душу
Внемлю всем звукам города ночного
Я сильная, я никогда не трушу,
Но как хочу сейчас клинка стального
 
Чтобы избавиться от этих мук
Ведь, ожидание… что есть страшнее...
Глухая ночь. И вдруг, я слышу стук…
Твои шаги… всё ближе и быстрее
 
Дверь на распашку,
Слёзы с глаз долой
Привет мой милый, будешь кушать кашку?
Овсянку, как ты любишь дорогой.


Рецензии
Дякую, Георгію! Ви майстер перекладів.
З теплом та повагою,

Богдана Синюк   14.10.2012 21:27     Заявить о нарушении