Напевне, ти ночами проклинаєш осінь.
Палітру фарб кохання, ту, що я тобі віддав
Троянду, на котрій сльоза, немов роса
ти заплітаєш в коси,
Кусаєш губи, згадуєш слова…
Тремтячий ніжний голос….
В моїх очах, як слайд, твій стан - і він, немов оса.
Курчат завжди по осені рахують!
Збір урожаю восени: на полі та в садах.
І сни в цю пору світом знов мандрують,
Синиця в небі з журавлем. Порожньо у руках.
Покрова. Сніг, мороз - спішать нас здивувати.
Ялинки в ряд, шепочуть: «осінь знову - золота!»
Ніч і зоря. Вона так близько. Хочеться зірвати.
На еталон завжди й по всюди - чекає самота.
Поет ХХ сторіччя 14 жовтня 2012 Варшава кВ.16
Осiннi роздуми
© Copyright: Сергий Труш, 2012
Свидетельство о публикации №112101408208
Свидетельство о публикации №112101408208
Рецензии