Из Веточки Вишни... Романс
Ты меня рисовал… синь очей разливалась раскованно,
За окном – снеговей, ну, а в доме – сиреневый рай.
Чуть дрожала рука, и голубила взглядом взволнованно
Я тебя… но, прошу я, из жалости не выбирай.
Снег тот мир заносил,…ну, а в нашем – веснянка-рапсодия,
Свечка, изнемогая, томилась, доверясь огню.
Пальцы переплелись – и сердец замерцала мелодия…
Силы нет, чтоб молчать, но и слова я не оброню.
Чудо-скатерть под звёздами так серебрится отчаянно,
На мольберте – взгляд чей-то и розово-нежный расцвет…
Что не сказано нами, осталось волшебною тайною
И растаяло в мареве дней и снегов… может, лет…
Оригинал:
Ти мене малював... сині очі дивились захоплено,
за вікном хуртовина, а в домі трояндовий рай...
Ледь тремтіла рука і голубила поглядом
я тебе.... але ти ні про що, я прошу, не питай.
Сніг заносив той світ, а у нашім - весняна рапсодія,
свічка мліла в знемозі в обіймах палкого вогню.
І спліталися пальці, і душ мерехтлива мелодія...
і несила мовчать, та я й слова, повір, не зроню.
Снігове полотно під сузір' ями срібно - незаймане,
на мольберті чийсь погляд і ніжно рожевий розмай...
і несказане нами лишилось чарівною тайною,
і розтануло в мареві днів і снігів : -не питай...
Свидетельство о публикации №112101307762
Вадим Вересков 31.10.2016 00:01 Заявить о нарушении
Конечно,я, раз подписано под названием так:)
Тепло к Вам,
я
Светлана Груздева 31.10.2016 00:16 Заявить о нарушении