Вешалка дураков перевод на украинский

ВЕШАЛКА ДУРАКОВ (Саша Черный, http://www.stihi-rus.ru/1/chernyiy/)

1

Раз двое третьего рассматривали в лупы

И изрекли: «Он глуп». Весь ужас здесь был в том,

Что тот, кого они признали дураком,

Был умницей,- они же были глупы.

 2

«Кто этот, лгущий так туманно,

Неискренно, шаблонно и пространно?»

- «Известный мистик N, большой чудак».

- «Ах, мистик? Так... Я полагал — дурак».


3

Ослу образованье дали.

Он стал умней? Едва ли.

Но раньше, как осел,

Он просто чушь порол,

А нынче - ах злодей -

Он, с важностью педанта,

При каждой глупости своей

Ссылается на Канта.

 4

Дурак рассматривал картину:

Лиловый бык лизал моржа.

Дурак пригнулся, сделал мину

И начал: «Живопись свежа...

Идея слишком символична,

Но стилизовано прилично».

(Бедняк скрывал сильней всего,

Что он не понял ничего).

 5

Умный слушал терпеливо

Излиянья дурака:

«Не затем ли жизнь тосклива,

И бесцветна, и дика,

Что вокруг, в конце концов,

Слишком много дураков?»

Но, скрывая желчный смех,

Умный думал, свирепея:

«Он считает только тех,

Кто его еще глупее, —

"Слишком много" для него...

Ну а мне-то каково?»

6

Дурак и мудрецу порою кровный брат:

Дурак вовек не поумнеет,

Но если с ним заспорит хоть Сократ,

С двух первых слов Сократ глупеет!

 7

Пусть свистнет рак,

Пусть рыба запоет,

Пусть манна льет с небес,-

Но пусть дурак

Себя в себе найдет —

Вот чудо из чудес!

ВЕШАЛКА ДУРАКОВ (перевод на украинский)


ВІШАЛКА ДУРНІВ (вільний переклад П.Голубкова)

 1

 Раз двоє третього розглянули без втоми
І прорекли: «Дурний». Весь жах тут був у чому:
Той, кого дурнем визнали вони,
Розумним був, - вони ж були дурні.

2

«Хто цей, що бреше нудно, довго,
Нещиро так, і тупо, і розлого? » -
«Відомий містик N, великий наш дивак». -
«Я думав – дурень. Містик, кажете? Ах, так...».

3

Ослу дали колись освіту.
Він став розумніш? Так, для виду.
Раніш осел той – будь здоров,
Як нісенітниці поров,
А нині він - ах лиходій -
Уже, з важливістю педанта,
При кожній дурості своїй
Вмить посилається на Канта.

4

Десь дурень розглядав картину:
Ліловий бик лизав моржа.
Дурень зробив, пригнувшись, міну
І видав: «Тема так свіжа...
Ідея дуже символічна,
Та стилізована незвично ».
(Приховував сильніш всього:
Не зрозумів він нічогО).

5

Слухав мудрий десь терпляче
Дурня виливи такі:
«Чи не тим життя, одначе,
Дні безбарвні, і дикІ,
Що навколо, врешті-решт,
Дурнів клан не має меж?»
Приховавши жовчний сміх,
Мудрий думав сам,між іншим:
«Він вважає тільки тих,
Хто від нього ще дурніший, -
"Забагато" для ньогО...
А для мене – більш того!..»

6

Дурень і мудрим, часом, кровний брат:
Дурень повік не розумніша,
Якщо б з ним сперечався хоч Сократ,
З двох слів Сократ би подурнішав!
7

Хай свисне рак,
Хай риба заспіває,
Хай манна ллє з небес, -
Дурень, хоч як,
Себе хай відшукає -
Ось чудо із чудес!