Ганна Осадко. Невесомое пёрышко

        Укрыться бы в этом городе, как в вязаной рукавичке,
        Где камень дышит теплом,у цветов - девичья память,
        Влажные белые простыни, язык чужой и гортанный,
        Голубые голуби весь хлеб любви собирают - до крошки...
        Чёрные кирхи тянутся в небо, полшага  - и тучи пронижут,
        Кожа у здешних женщин - мокачино и капля рома,
        по дому не надо грустить, не стоит тревожить почту,
        рыба сонная под мостом, только ветер, и только площадь...
        примоститься бы в этом городе, как на бабусином стуле -
        потолок там держит ангел,отгоняя лихих горгулий*)
        полувздохом "моё сердце", полушёпотом "гули-гули"
        набивать синяки и шишки, собирать для гербария листья...

        Дождаться бы влажной зимы, с моря запахом сладким  ТВАНИ
        И герани приспались снегом, и в стихах запятые как комья,
        Укрыться бы в бункере этой любви, затаив дыханье.,.
        Мокрая чайка на чёрный камень сбросит пёрышко невесомое...
        Сбросит мокрая чайка на чёрный камень своё пёрышко невесомое...

                *   *   *
               

        пiрячко невагоме
Ганна Осадко
Заховатись у цьому місті, як у плетеній рукавичці,
Де каміння дихає тепло, де у квітів – дівоча пам'ять,
Простирадла вогкі та білі, дивна  мова чужа, гортанна,
Голубі голуби збирають хліб любові – увесь, до крихти...
Чорні кірхи стримлять у  небо, ще півкроку – прохромлять хмари,
Колір шкіри жінок тутешніх – мокачіно і крапля рому,
Ні за домом не сумувати, ні листів не писати – пощо?
Тільки вітер, і тільки площа, і рибини ручні під мостом...
Умоститись у цьому місті, як на бабциному фотелі,
Там, де ангел тримає стелю, відганяє лихих горгулій,
У гербарій збирати листя, набивати чергові ґулі,
І півпошепки «гулі-гулі», і півподихом  «моє серце»...
Дочекатись зими вогкої, з моря запах солодкий твані,
і герані приспались снігом, і у віршах – як грудки - коми,
Заховатись у цій любові_бомбосховищі_як_востаннє,
Мокра чайка на чорний камінь кине пір'ячко невагоме...


        Очень изящно написано стихотворение - игра внутренних рифм и не точных созвучий... К сожалению, передать в переводе это полностью - не удалось...

© Copyright: Ганна Осадко, 2012
Свидетельство о публикации №11208157563