Прощальный осени подарок... Соловей Заочник

                Перевод с украинского:
                http://www.stihi.ru/2012/10/13/2634

Достиг утешенного сердца неспешный, грустный листопад,
сердитые порывы ветра, не громовой в душе набат
по городу, что полусонный, по солнцу/с высоты льёт свет/…
а время веер листьев томных вздымает ветром и – привет!

Ступаешь шелесту навстречу – и замечаешь на ходу
те листья, чей полёт отмечен мечтами… снёс их ветродуй...
среди стеблей /почти калеки/…но, всем невзгодам вопреки,
доверчиво дрожат, как веки, цветы сурепки – маяки!

Их нежный отсвет, как огарок, запрячу я средь строк и дней,
Прощальный осени подарок… прощенье за печаль дождей…

Оригинал:

Сягає  стишеного  серця  сумний,  неспішний  листопад,
 і  вітер  рвучкий  спересердя,  і  негучний  в  душі  набат
 по  місту,  що  уже  півсонне,  по  сонцю,  зверхності  його,
 а  час,  як  листя  те  зіпсоване   підійме  вітер...  і  -  агов!

 Ступаєш  шелестам  назустріч,  і  раптом  бачиш  у  траві
 між  листям  мрій,  які  збулися  і  їх  зриває  буревій,
 поміж  стеблин,  уже  охлялих,  всім  негараздам  навпаки,
 довірливо  дрижать  повіки  -  суріпки  квітки  -  як  зірки!

 Цей  ніжний  цвіт,  як  подарунок,  ховаю  я  поміж  рядків,
 останній  осені  цілунок...  пробачення  за  тугу  злив...