Дні відлітають , як з троянд пелюстки
І жила я , здавалось , по-людськи;
Але де від слів моїх хоч чутки,
Де за добрі діла лаврові вінки?
Надивилась на зло я сповна
І зізнатись собі я повинна,
Що невірно свій вік прожила.
Що була я занадто наївна.
Вип*ю келих п*янкого вина,
Туга ,може, на мить заніміє
І шумить від вина голова
Та душа ,щось ніяк не п*яніє.
29.09.12
Зневира Разочарование
© Copyright: Людмила Махиня 2, 2012
Свидетельство о публикации №112101108213
Свидетельство о публикации №112101108213
Рецензии