Що в собi прозрiва
Є таке почуття,
Що не пісня, ні слово не сягає буття.
Вони лиш дотик тимчасовий
Вогонь запалити …
І той образ казковий
Починає живити…
Чудово…
Є такий краєвид,
Що не ділить, не меже надзоряний рід…
Доки туга й нудьга
У людині верещИть
Доти біль і жага
Затуляє мить…
*
Що в собі прозріваю,
Живе в глибині.
То собою являю,
То складаю в пісні.
Свидетельство о публикации №112101101005
немає особливої різниці
для того, хто співає серцем полум'яним.
Бо тільки мова серця є єдиною для всіх.
Совсем Земная 24.10.2012 15:00 Заявить о нарушении