любові так твоєї мало мені було сьогодні. відсутність
я зранку був назовні
і курив.
тужливо стало, промайнуло літо,
воно пройшло, принесло замість себе
холодні пальці, зливу, вітер, сіре небо.
бабуся посварила "не смітіть,
і кидайте хутчіше, то сметрельно"
її послухався і затушив ретельно
задумався над тим, чим я живу:
по перше, що тобою марю безперервно,
а ще я п*ю, і їм, і сплю.
зітхнув,
холодна осінь кисень в пар перетворила
я запалив нову.
мені так стало лячно на душі,
з того, що не зі мною моя мила,
з того, що серед темряви вона
мене осиротілого лишила.
як важко було йти, мені чимдуж боліло
та я ішов,
спираючись на те, що тіло
все витерпить,- лиш треба захотіти.
знайти причину і ступати сміло,
навіщось знову думати, любити, просто жити...
я зранку був назовнi i курив
© Copyright: Ольга Миртова Клубникина, 2012
Свидетельство о публикации №112100909620
Свидетельство о публикации №112100909620
Рецензии