Поклик

Я іду, спотикаюсь і падаю,
Піднімаюсь, всміхаюсь, ловлю.
Все ж я думку мою завжди згадую:
Батьківщину я сильно люблю.

Всі дороги, шляхи, всі стежиночки,
Все пройшло, проминуло, десь там…
А тепер звіролови та ідоли –
Топчуть все, посміхаючись нам.

Ми ж той усміх і бачим і чуємо,
Ми його поливаєм слізьми,
Та все ж ми не завжди були нація,
Не усі називались людьми…


Рецензии