Спов дь

Мій реп… прокляття й дар в єдиному флаконі
Пишу, поки безсоння, травлюсь димом на балконі
Фоном мінуса, списані рядки блокнота
Пару годин сну, під'йом, маршрутка і робота
І так по колу… три роки беззмістовно вбитих
Як співали Баста і Хливнюк “тут нє*** шо ловити”
Постійний вибір – карти й фішки чи куплети й ноти
Та він хворий! Псих! ****ь, віриш, я не проти
Забити на це все, стати таким, як інші
Злитись з натовпом, поводитись, як сіра миша
Вдягати посмішку, коли мені зовсім не смішно
Існувати, чахнути, а не шукати свою нішу
Бачити лиш те, що бачать ці порожні очі
Охоче вірити, що та брюнетка мене хоче
Хоча рухи її тіла говорять зовсім протилежне
Роззуй, придурок, очі! Поводься, як належить!
Як всі нормальні люди! Стань частиною системи
Плисти за течією? Помічати лиш свої проблеми?
Опустити руки, топити в оковитій горе?
Та воно, як і лайно, в воді не тоне!!!

сліпі навколо мене і я - один із них
Для когось друг і брат, для когось – просто їбанутий псих
Не кожен зрозуміє ці речення прокляті
Тому лише для Тебе моя сповідь в flac форматі...

Одне життя, єдиний шанс і так його просрати?
Обмежитись канонами, загнати за залізні грати
Свої почуття і грати ці дебільні ролі?
Змиритись? Доведеться… бо один не воїн в полі
І я міняюсь… Все помітніші метаморфози
Все частіше замість репу на папір лягає проза
Башка повна ідей, дешевих, як дівочі сльози
Тому й не дивно, що тусовка мене сприймає не серйозно
Хєрня виходить, гірше ніж в Потапа і Максім
І тільки для відмазки називаю це “мейнстрім”
New school, неважно… важливо те, що це не true
Що не отримаю респект на форумах hip-hop.ru
Такий, як всі… женусь за доларом, забив на правду
Мій ідеал – брюнетка, що любить Кельвін Кляйн і Прада
Пафосна, симпотна, тупа гламурна сучка
І я не бачу в тому лажі… Все, дійшов до ручки…