Присіла голубка під срібними вербами в гаї,
Заплакала слізно, холодним стіклом сивини.
В тремтячім пориві зібралась з лахміттям до раю
І так засинаючи стала чекати приходу зими.
Вона все віддала. Воно не потрібно їй більше,
Вона всіх ділила. Давала любов та добро.
Ночами не спала, і сни над дітьми зберігала
Роками несла й берегла, те криштальне "кермо".
Розбилась надія, погасла турбота батьківська,
Забулись тривоги,слова, поцілунки та сміх.
Під вербами темними, стоїть постать сумна й одинока
Облива її дощ.Дме в обличчя їй холод і сніг.
Вона так хотіла, віддати усе що найкраще:
Ділилась любовю і краяла серце для всіх.
Та молодість швидко - журавлями у вись відлетіла,
І стала домівка - земля , а підстилкою - сніг.
Голубка -мама
© Copyright: Елена Полищук -Зелинская, 2012
Свидетельство о публикации №112100901135
Свидетельство о публикации №112100901135
Рецензии