Я передчую тебе шостим чуттям, а може восьмим....хто знає, скільки має цих чуттів людина... З місяця впаде на долоню крапля зоряного пилу....який вітер його приніс? Зоря стукатиме до мене у вікно яскравим сяйвом всесвітньго колориту незайманого простору, аби вказати мені стежку, загублену в світах небачених. Стежка молочною змійкою Звиватиметься поміж велетенських галактик ведучи в царство твоєі душі відключаючи мені мозок, але відкриваючи те шосте и восьме чуття...яким я тебе передчуватиму....Мов чорна голодна кішка, нічне небо проковтне вчорашній день з усіма турботами, та вчинить невдалу спробу вкласти мене до ліжка.... Де ти?-гукатиме сонне місто....Хто ти?- питатиме густа темрява....звідкіля ти?- не вгаватиме планета.... І тільки я знатиму правильну відповідь на всі три питання.... В моій уяві. Злодій. З мого сну. .......так, саме так. Ти- злодій. Ти крадеш з неба зорі і сліпиш мені очі, аби я не бачила, що у тебе в торбі. Але я хитра, немов лисиця. Ти мене не обдуриш. Я присплю тебе колисковою та відкрию торбу, щоб випустити свою душу. А натомість покладу туди світанковий оберіг, аби ти більше не брав у полон душі..... Він буде поєднувати наші світи....и коли настане знову ніч....я тебе передчую.... Шостим чи восьмим чуттям.... За... Сім хвилин до того...я к ти увійдеш.
Пророче марево небесне,
Ламає пазли зорепад,
Пішло кохання, не воскресне,
Нема шляху йому назад...
У воду двічі не ступають,
А жінці цноту не вернуть,
Без тями раз лише кохають,
Шукають потім лише суть...
В уяві ми завжди герої,
А дійсно зборище нікчем,
Руйнуємо святі устої,
Щоб стати тільки паничем...
Ми темна пляма,Боже правий,
Не дай загинути Землі,
В якій шанують цвях іржавий
І дріт,що вп'явся у чолі...
Пробачте,але чомусь такі рядки побудувала моя Муза...
Гарно у Вас написано!!!
Дякую!!!
Хай береже Вас Господь!!!
Щасти Вам!!!
Владимир Прохода 17.10.2012 11:52
Заявить о нарушении