Замальовки про двох

 * * *
ЗДИБАННЯ
Вони прийшли одне до одного з різних часів й світів
Вони не клялись одне одному у вірності й любові
Вони кохалися у цноті слів й безтями забутті
Вони колись і десь в світах богами поєднались
І не тримати, не обмежувати – ні…
І від свободи й розуміння вони крила мали…
І тільки сонце й місяць їхню силу знали, коли єднається так нарізно в одне
Й одним лиш нервом все те почуття живе…
І сам так все починалось…
 * * *
ВОЛЯ ВІД ПУТ
Він звільнив її крила з полону шафи
Він струсив з них пил років
І додав кольорів у її життя
А вона всі зміни почала щиро і радо вітати
Та не до всього готова душа її була…
Вона не знала – чи захоче-зможе він її чекати…
Поки мала б взяла і доросла…
* * *
РОЗДУМИ ОСІННЬОГО СМУТКУ
Вона сиділа на підвіконні
По шибці і щоці кралась, мов кішка з гострими кігтями, сльоза
Холодна кава
Замість теплого пледу – прозора фіранка
І буйство вітру
Якби палила – то в попільничці було б купа недопалків
А так у ній – згарище думок і емоцій…
* * *
Це образи, історії, які були зібрані, спостережені, і можливо навіть підглянуті… У цьому всьому коловраті життя можливі продовження, можливі зміни, можливі інші сюжети… Вони будуть… Колись… З кимось… З двома… Там де є він і вона завжди є місце шаленству і буйству емоцій... Виваженості і бездумності вчинків… А ще, можливо, терпінню, чеканню і уриванню терпцю…