Де соняшники голови схилили,
Як сонечко зайшло за обрій спати.
Там край моеї Батьківщини милий,
Там перша стежка від моеї хати...
Роки на жаль, неначе хвилі плинуть,
Стае чомусь, вже с кожним роком важче,
Коли я пригадаю Україну
Якої серце не пізнало краще.
Як у людей у Батьківщини доля,
Яку вона сама не вибирае.
Вогнем та градом знишували поле,
А вона й досі, житом засівае...
Хай котить хвилі, на ланах пшениця,
Щоб хліб святий, би мала кожна хата
І завжди щоб приходили як свята
Твоеї незалежності річниці.
М1й край
© Copyright: Лисняк Лидия, 2012
Свидетельство о публикации №112100808267
Свидетельство о публикации №112100808267
Рецензии