Скажи мені про що надії,
Кому віддала ти життя?
Скажи мені з ким твої мрії,
Навіщо серце віддала?
Кого лишила в снах дівочих?
Навіщо слухала людей?
У злих словах їх лже-пророчих
Немає щирості очей.
Їм лиш сміятися із горя,
Їм лиш обмити кісточки..
Щасливі бачить хвилі моря,
Що виплакали очі-зірочки.
Не знала правди й не пізнаєш.
Не май надії на людей!
І хрест тяжкий, що на плечі тримаєш
Неси подалі від очей...
Ти не неси всі свої біди
До вух непроханих гостей
Бо люди скажуть все як діти
Все донесуть без тонкостей.
***
© Copyright: Оксана Мыслович Чайкивська, 2012
Свидетельство о публикации №112100810017
Свидетельство о публикации №112100810017
Рецензии