Автор из Сети Хват Осенний сад
Осінній сад… Та змокла лава чиста…
Не поспішаючи, утомлений двірник
Мете опале та пожовкле листя,
Кладе в мішки й виносить на смітник…
А там, під лавою зіщулилась душа.
Так саме, там душа така собі звичайна,
От тільки змоклая ущент вся під дощем,
Від холоду тремтить, засмучена-печальна.
Й пригадує, господар їй казав:
«Душа, ти заважаєш мені жити.
Стискаєшся від плачу малюка,
По кожній мошці здумала боліти.
Безхатній киці віддаєш ти мій сніданок.
Втомились мої очі від плачу.
Не можу більше я з тобою, йди на ганок!
Прошу, як друга! Тебе бачить не хочу!…»
******************************************
Осенний сад. Промокшая скамейка. И листья подметает, не спеша, Усталый дворник в ветхой телогрейке. А под скамейкой съёжилась душа. Да, да, душа. Обычная, вот только Промокла и от холода дрожит, И вспоминает, как хозяин колко Сказал: "Душа, ты мне мешаешь жить. Болишь по каждой убиенной мошке, Сжимаешься от плача малыша, Мой завтрак отдаёшь бездомной кошке — Я больше не могу с тобой, душа. Мои глаза давно устали плакать. Прошу тебя, как друга, уходи."
Свидетельство о публикации №112100708314