У печерах свидомості слизько - жах.
Мовчазна нерухомість мого неТіла.
Я шкодую, що я - не барвистий птах,
а інакше б на південь давно відлетіла.
Завмирае навколо усе - пора -
засинає у вікнах навпроти світло.
Я шкодую, буває, що не гора -
в гір немає душі...
як усе це набридло!
Я до спальні піду, та не ляжу я -
залишу біля ліжка тепленьки тапки.
бо душа у негоду не спить моя...
осінь, листя пожокле, дощі і....крапка!
1.10.2011
ос нь, листя пожокле, дощ крапка!
© Copyright: Елена Лицишина, 2012
Свидетельство о публикации №112100706889
Свидетельство о публикации №112100706889
Рецензии