Пале листя вирушає в путь
По землі, повітрю і воді,
На човни небес вантажать ртуть,
Щоб її розлити в синєві.
Тиша опановує ліси,
Птаство емігрує за кордон.
Царство невимовної краси
Сповнене неписаних ікон -
Ось берези жовто-золоті
І червоні клени, наче кров.
Бурштинова заметіль ланів
Поглинає все навколо знов.
Осінь йде зі шлейфом дощовим,
Сіє щиро смуток і печаль,
Вітер тужить, люди разом з ним,
Сірі й завжди зайняті, нажаль.
Диво швидкоплинної краси
Поховає скоро перший сніг...
Осінь плаче краплями роси,
Щоб її побачить кожен встиг!
Навеяло
© Copyright: Джинджерред, 2012
Свидетельство о публикации №112100510960
Свидетельство о публикации №112100510960
Рецензии