Жінка, котра так глибоко в мені сидить,
і жінка, котра так глибоко в мене входить,
одного разу зійшлися і згодом
братимуть в осені час у кредит,
відчай в обійми, а відстань з собою у постіль.
А поки вони – дво_єдине, що я три_маю,
цієї останньої цифри за календарем майя
і не відпущу. Запаяні намертво в кості,
опромінені в кров, інфіковані в прісні легені
так трагічно, немов фінальний запис в нотатнику,
так щиро, немов кусень хліба прощеному зраднику,
так вільно, немов дощі після мігрені.
Жiнки
© Copyright: Мария Лихошерстова, 2012
Свидетельство о публикации №112100408478
Свидетельство о публикации №112100408478
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.