…Півкулі, незорані, мозку
напружую марно два дні.
Години, стікаючі воском,
не можуть, вже навіть на дні
свідомості, вишкребти рими.
Тож, мабуть, добігла кінця
ця збірка. І, начебто, зиму
відчув я в душі. Каганця,
що світло давав поетичне,
мій ангел тихенько згасив,
сказавши, щоб я автентичних
у нього думок не просив.
Та я – не послухаюсь. Свічку
колись я нову запалю.
Бо вилив емоцій – це звичка,
і справа, яку я люблю…
04.10.2012
Останнiй вiрш збiрки
© Copyright: Александр Зубрий, 2012
Свидетельство о публикации №112100404712
Свидетельство о публикации №112100404712
Рецензии