Мій друг, ти був привітним та щедрим як ріка
Чисті та відкриті душі мав берега
Та ось, одного ранку лишившись джерела
Ти під землею щез на вічнії-віка
Від русла залишилась зчорніла борозна
Терном поросла плесова краса
Стежки до тебе вкрила жалюча кропива
У витоків панує пустка-чорнота
Та то була не смерть – реінкарнація
Ти просто став дощем, роса твоє ім’я
Змінилась лише форма, та є незмінна суть
Лиш час ти був рікою, не щез – продовжив путь
V. D
© Copyright: Зовут Меня Никто, 2012
Свидетельство о публикации №112100309091
Свидетельство о публикации №112100309091
Рецензии