Так совою кричала нiч...
Так нестримно і горобино,
Що ізнов з тополиних пліч
Синю хустку зоря згубила –
І світанок напав на слід,
Що залишили ми босоніж
Одне в однім на сотні літ:
Скільки меду – і стільки солі ж….
Свидетельство о публикации №112100308784