Та я не хочу осенiти...
Так, я не хочу осеніти!
Мені кудись іще б летіти,
Люблю блукати по весні!
Моя ця осінь?.. Ні, ні, ні!
Мені ще хочеться дзюрчати,
І милуватись, і кохати...
Які ж бо любі весни дні!
Моя ця осінь... Дивно - так!
Який десяток розміняла...
Давно вуста не фарбувала -
Це, мабуть, старості вже знак.
Моя ця осінь... Сивина...
І зморшки... Ну куди їх діти?
А у думках-то: все летіти...
Лечу, лечу, бо ж не одна!
Моя ця осінь. Є плоди:
Синочки звились, як дубочки,
Онучечка рахує рочки,
Воджу її туди-сюди.
Моя ця осінь... Так, моя,
Та я не хочу осеніти...
03.10.2012
Картина их Яндекса.
Свидетельство о публикации №112100300854
Нашей дружбе только три годика и мне приятно, что встреча состоялась.
У тебя всегда интересно и тепло сердцу.
Вот и сейчас - ты потихоньку осенеешь и такие золотые листочки даришь....
Спасибо.
С любовью.
Тоня.
А.Назаренко 04.10.2012 00:23 Заявить о нарушении
С душевным теплом и любовью!
Люда.
Людмила Дзвонок 04.10.2012 16:05 Заявить о нарушении