Вбралася калина у намисто -
Хоче до вподоби клену буть!
На берізку той, коханий, задивився
І не може ніжність єї він забуть.
Як вона, краса розкішна, посміхалась,
Коли в зелені втопала. Як цвіла!
Найщасливійшая в світі! І співала...
Бо й вона тоді закохана була!
Мріяла берізка бути разом
З дубом гарним, що росте за тим горбком.
Запримітила вона красавця зразу,
Тож давно його любила, та лиш сон
Був солодкий то, бо стрункая красуня,
А ніяк зв*язати долю не могла,
З гордим дубом. Вже побраний був він,
Із осиною, що разом з ним зросла!
Вбралася калина у намисто...
© Copyright: Раиса Андрейчук, 2012
Свидетельство о публикации №112100207943
Свидетельство о публикации №112100207943
Рецензии
