Я, все ж, жалiю...

Я, все ж, жалію, що не стріли
РазОм чарівну пору цю!
Гадала, що тобі зумію
Довірить долю я свою.

Вона, як ця сумлива осінь -
Уся в печалі і дощі.
Надіялася я, що зовсім
Її ти виправиш мені.

Знов подаруєш ніжну весну,
Чи тепле літо, в нім любов...
А ти ще більше дав замерзнуть,
Бо разом з липнем відійшов...


Рецензии