С. Есенин. Шёл Господь пытать людей. Укр. перевод

Сергей  Есенин
***

Шел  Господь  пытать  людей  в  любови,
Выходил  он  нищим  на  кулижку.
Старый  дед  на  пне  сухом  в  дуброве
Жамкал  деснами  зачерствелую  пышку.

Увидал  дед  нищего  дорогой,
На  тропинке,  с  клюшкою  железной,
И  подумал:  «Вишь,  какой  убогой,—
Знать,  от  голода  качается,  болезный».

Подошел  Господь,  скрывая  скорбь  и  муку:
Видно,  мол,  сердца  их  не  разбудишь...
И  сказал  старик,  протягивая  руку:
«На,  пожуй...  маленько  крепче  будешь».

1914

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

Люд  Господь  випробував  в  любові, 
Жебраком  виходив  на  узлісся. 
Дід старий на  пні  сухім  в  діброві 
Жмакав  яснами,  з  сухариком  возився. 

Та  побачив  жебрака  в  дорозі, 
На  тропі,  в  руках  -  залізна  палка, 
І  подумав:  «Бач,  іти  не  в  змозі,  - 
Певне,  голодує,  неборака». 

Підійшов  Господь,  приховуючи  муку: 
Вже серця, мовляв, їх не розбудиш...
І  сказав  старий,  простягуючи  руку: 
«На,  пожуй...  міцніший  трохи  будеш»

2012