На лавочцi
Думки розтягнуті і сонні.
Удари листя об асфальт
На безгомінному осонні…
Фонтани шурхають з землі –
То голуби сідають ніжно.
Листочки, висхлі і малі,
Тендітні зачепили ніжки.
Тремтливе сяєво згори,
Дарунки осені кармінній.
Дерева – жовті прапори –
Планету засипають міддю.
Прощання ллється в кожну мить,
Світлини в променях небесних.
У пам'ять вбираний, летить
І шелестить осінній Всесвіт.
І птахою сердечко – тьох! –
Зірветься з сонячних пуантів.
Лишивсь останній -- з багатьох,
Таких непевних – варіантів…
Ілюстрація із Інтернету
Свидетельство о публикации №112093006985
Александр Настасьин 15.10.2012 21:15 Заявить о нарушении
Надежда Еременко 15.10.2012 21:25 Заявить о нарушении