На лавочцi

Кружляє в небі тихий вальс.
Думки розтягнуті і сонні.
Удари листя об асфальт
На безгомінному осонні…
Фонтани шурхають з землі –
То голуби сідають ніжно.
Листочки, висхлі і малі,
Тендітні зачепили ніжки.
Тремтливе сяєво згори,
Дарунки осені кармінній.
Дерева – жовті прапори –
Планету засипають міддю.
Прощання ллється в кожну мить,
Світлини в променях небесних.
У пам'ять вбираний, летить
І шелестить осінній Всесвіт.
І птахою сердечко – тьох! –
Зірветься з сонячних пуантів.
Лишивсь останній -- з багатьох,
Таких непевних – варіантів…

Ілюстрація із Інтернету


Рецензии
Редко кому удаёться услышать удары листьев об асфальт...Вы-одна из емногих....

Александр Настасьин   15.10.2012 21:15     Заявить о нарушении
Спасибо, Шура. Это в тишине, действительно -- удары. С уважением --

Надежда Еременко   15.10.2012 21:25   Заявить о нарушении
Буду слушать...

Александр Настасьин   15.10.2012 21:43   Заявить о нарушении