часом бачу, що я не одна на світі,
та, що простору й часу виплачує ренту.
мені кажуть, що я не з тієї миті,
мені страшно, що я не з того моменту.
я люблю у безодню здіймати руки,
напиваючись світанковим небом.
я не вмію контролювати рухи,-
в мене влазять духи
жаги й потреби.
натикаючись на поруки болю
плачу віршами,
плачу, як дощик з неба
я щаслива й печальна
як в серці воля
і другої такої нема й не треба.
про себе
© Copyright: Ольга Миртова Клубникина, 2012
Свидетельство о публикации №112093005447
Свидетельство о публикации №112093005447
Рецензии