День втомився, від чужих думок,
Він від людей закрився, у нього шок....!!!!
Так і усе наше життя пролітає далі,
А ми і не знаємо, як правельно у ровері крутити педалі...!!!!
Чужі наївні очі....щиро так дрімають,
Їх спокійний вигляд, я на довго запамятаю...!
Я, як і інші, буваю. черствою,
Але я не розумію, як це бути - для когось - струною?!
Швидкий вітер, усе на шляху розкидав,
Про мої почуття, до втраченого дня, він не занав,
Крутив, усе навколо, навіть дерево зламав,
І цей пройдений день, мене, все ж розчарував...!!!
Віхолою, носить по світу, розлючені вітер з дощем,
І у такі миті, я у серці своєму, відчуваю нивимовний щем...
Моє серце болить за коханням і його не прикриєш теплим плащем...!
А мене цікавить, що далі? І куди ми усі прийдем...???
День втомився
© Copyright: Оксана Олейник Львов, 2012
Свидетельство о публикации №112092909720
Свидетельство о публикации №112092909720
Рецензии