Світліє небо за вікном, і тиша вереснева.
Тонким узором павутинь пливе осінній сум.
Розлита ніжна акварель – блакитним і рожевим,
І ліс затаєно мовчить, занурений в красу.
Дерева – жовті ліхтарі, холодним сонцем світять.
Хмільне бурштинове вино не випите до дна.
Злітає осені печаль до бабиного літа,
В напівпрозорій глибині натягнута струна…
Хмаринка ніжно одцвіте і згасне невагомо.
Останній подих спалахне і тихо облетить.
Немає в літо вороття, і в небі голубому
Пливе у вічності життя – чиясь єдина мить…
Ілюстрація із Інтернету
Вересневе
© Copyright: Надежда Еременко, 2012
Свидетельство о публикации №112092908041
Свидетельство о публикации №112092908041
Рецензии