Тумани стелються волоссям посивілим,
А осінь ледь цілує тихий край...
...Здається, все життя Тебе любила.
Пробач, коханий! Любий, прощавай!
Цей вересень - солодкий і отруйний.
Він ледве-ледь торкається дерев.
Він ще не губить листя, нiби руни -
Ще не прийшов золотокосий лев...
Пробач, коханий! ...Тепла, ніжна осінь...
В тумані наші губляться світи.
В тумані, що мов сивеє волосся.
В тумані, що його не перейти...
Тумани стелються волоссям посивiлим
© Copyright: Наталка Змиивна, 2012
Свидетельство о публикации №112092907174
Свидетельство о публикации №112092907174
Рецензии