Вона сидiла у вікна,
вдивляясь в ясні зорі,
Вона сумною рік була,
а може два,а може й досі.
Їй все хотілось до зірок,
або ж на місяці гойдатись,
Але не знала дівчина того,
що з нею може статись.
Була відьмачка на селі,
старенька бабця,сива.
Дівчину ту вона звжди
з собою в ліс водила,
Колись на вранішню зорю,
колись у сутінках до кладовища.
І лікували всіх вони,
поки мала була дівчина,
А бабця всі знання свої
лиш їй лишить хотіла.
Пройшло років,мабуть за п'ять,
відьмачки вже й не стало.
Дівчина гарна у вікні,
із чорними очима,
На місяць дивиться мінливо
і кожну ніч тепер вона,
До зірочок своЇх лiта.
Зоряна дiвчина
© Copyright: Булгакова Ольга, 2012
Свидетельство о публикации №112092904303
Свидетельство о публикации №112092904303
Рецензии